Проносні під час вагітності

Запор - найчастіша патологія кишечника під час вагітності та післяпологовому періоді. Половина вагітних скаржаться на запори. Кожну третю жінку непокоїть геморой. Настільки значне поширення цієї патології у вагітних зумовлено фізіологічними зрушеннями в системі травлення та зміною її регуляції в гестаційному періоді.

Запор при вагітності є реальною загрозою здоров'ю матері та майбутньої дитини. Він викликає порушення в біоценозі товстої кишки, які, у свою чергу, викликають порушення біоценозу цервікального каналу піхви, що може стати причиною висхідного інфікування плода і розвитку різних ускладнень. Перебіг вагітності на фоні запорів часто ускладнюється загрозою переривання, невчасним вилитим навколоплідних вод, ендометритом.

Під час вагітності, особливо в другій половині, кишечник піддається здавлюванню збільшеною маткою, при цьому порушується його моторно-евакуаторна функція.

Крім того, встановлено, що при вагітності кишечник стає толерантним до звичайних фізіологічних подразників. Це біологічно виправдано, оскільки будь-яке надмірне підвищення перистальтики кишечника могло б також порушити скорочувальну діяльність матки, викликавши загрозу переривання вагітності.

Таким чином, гіпотонічне стан кишечника під час вагітності - не що інше, як захисна реакція, але її наслідком є запори, які можна розглядати як патологію. Це не тільки створює певний дискомфорт, але й може посилити зумовлені вагітністю такі проблеми, як диспепсія, підвищення артеріального тиску, печія. Прийом препаратів заліза може сприяти виникненню проблем.

Для лікування запорів у вагітних не потрібно спеціальної дієти, рекомендується лише їжа, що містить велику кількість клітковини – целюлози. У кишечнику вона не перетравлюється, а лише набухає, і збільшує загальну масу хімусу, тому вагітним рекомендується включати до раціону свіжі та кулінарно оброблені овочі та фрукти. Вагітним жінкам, що страждають на запори, не слід вживати міцний чай, чорну каву, какао, шоколад, білий хліб, особливо високосортний, борошняні та слизові супи, манну кашу, чорницю, брусницю, а також зловживати сухом'яткою.

У разі застосування проносних засобів при вагітності повинні дотримуватися найвищі стандарти безпеки, що забезпечують нормальний розвиток плода. Можливість застосування традиційних проносних засобів при вагітності дуже обмежена.

1. 1. Дратівливі проносні (касторова олія, карловарська сіль, препарати сіни, бісакодил та ін.) можуть викликати рефлекторні сутички. При тривалому застосуванні розвиваються дегенеративні зміни ентеральної нервової системи. Передбачається, що проносні цих груп мають також мутагенну дію і мають генотоксичність.

1. 1. Кошти, що збільшують обсяг кишкового вмісту (харчові волокна, гідрофільні колоїди) вимагають прийому великої кількості рідини, що порушує водний баланс і призводить до розвитку набряків.

1. Розм'якшувальні проносні засоби (вазелінове та ін. мінеральні масла) депонуються в стінці кишечника, печінки, селезінці, що призводить до розвитку запалення та порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів.

Застосування Лактусану при вагітності – оптимальне та безпечне вирішення проблеми. Чинним початком Лактусану є лактулоза. Клінічна ефективність препарату обумовлена його впливом на метаболізм кишкової мікрофлори. Лактусан розщеплюється мікрофлорою товстого кишечника до коротколанцюгових жирних кислот, що призводить до підвищення осмотичного тиску, зниження рН та збільшення біомаси корисних цукролітичних бактерій. Як наслідок посилюється перистальтика та відбувається нормалізація випорожнення.

Лактулоза не всмоктується в кров і не впливає на розвиток плода. Мутагенних та терратогенних ефектів навіть при тривалому прийомі лактулози не виявлено.

Збільшення біомаси сахаролітичних бактерій під дією лактулози супроводжується активною утилізацією аміаку та азоту амінокислот, знижується утворення аміаку протеолітичними бактеріями, час його присутності в кишечнику та всмоктування. Це має велике практичне значення з точки зору дезінтоксикації та позитивної дії на функцію печінки, яка при вагітності має подвійне навантаження.

Дозування має підбиратися індивідуально. Початкова доза - 0,5-1 столова ложка на день натще або до їди, одноразово. При неефективності можна збільшити дозування на 1 столову ложку на день. При появі ознак послаблення дозування потрібно знизити на 1 столову ложку і при поновленні нормального випорожнення прийом скасовують.